Що таке ВІЛ?
ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) є вірусом, який атакує імунну систему організму, зокрема клітини CD4 (Т-клітини), які допомагають боротися з інфекціями. На відміну від деяких інших вірусів, організм не може повністю позбутися ВІЛ: одного разу заразившись ВІЛ, ти матимеш його все життя.
Без лікування ВІЛ може призвести до СНІДу (синдрому набутого імунодефіциту), найважчої стадії ВІЛ-інфекції. СНІД виникає, коли імунна система сильно пошкоджена, що робить організм вразливим до опортуністичних інфекцій та деяких видів раку.
Однак при ефективному лікуванні прогресування до СНІДу можна запобігти. Люди з ВІЛ, які підтримують невизначуване вірусне навантаження, не можуть передати ВІЛ статевим партнерам. Це відомо як Н=Н (Невизначуваний = Непередаваний) і підтверджено широкими науковими дослідженнями та глобальним медичним консенсусом.
При належному медичному догляді люди з ВІЛ можуть жити довгим і здоровим життям, мати стосунки та створювати сім’ї.
Симптоми та причини
У багатьох людей з ВІЛ з’являються грипоподібні симптоми протягом 2-4 тижнів після зараження. Цю стадію називають гострою ВІЛ-інфекцією. Симптоми можуть включати:
- Лихоманка
- Озноб
- Висип
- Нічна пітливість
- М’язовий біль
- Біль у горлі
- Втома
- Збільшені лімфовузли
- Виразки в роті
Ці симптоми можуть тривати від кількох днів до кількох тижнів. Деякі люди можуть не відчувати себе хворими на цій стадії, але все ще можуть передавати вірус іншим.
Після гострої стадії ВІЛ переходить у стадію клінічної латентності (також називається хронічною ВІЛ-інфекцією). На цій фазі вірус все ще активний, але розмножується на дуже низькому рівні. У людей може не бути жодних симптомів, і вони можуть не хворіти в цей час. Без лікування цей період може тривати десять років або довше, але у деяких хвороба може прогресувати швидше.
Як можна заразитися ВІЛ?
ВІЛ передається через певні біологічні рідини від людини, яка має ВІЛ і не досягла вірусної супресії. Ці рідини включають:
- Кров
- Сперма та передеякуляційна рідина
- Ректальні виділення
- Вагінальні виділення
- Грудне молоко
Найпоширеніші шляхи передачі ВІЛ включають:
- Статевий контакт: Вагінальний або анальний секс з людиною, яка має ВІЛ, без використання захисту або прийому ліків для профілактики чи лікування ВІЛ
- Спільне використання голок: Використання спільних голок, шприців або іншого ін’єкційного обладнання з людиною, яка має ВІЛ
- Від матері до дитини: ВІЛ-позитивна мати може передати вірус своїй дитині під час вагітності, пологів або грудного вигодовування
ВІЛ не передається через слину, піт, сльози, побутовий контакт (наприклад, обійми), спільне споживання їжі або укуси комарів. Люди з ВІЛ, які мають невизначуване вірусне навантаження, не передають ВІЛ під час сексу.
Тестування та лікування
Тестування на ВІЛ
Дізнатися, чи є у тебе ВІЛ, можна лише за допомогою тесту. Існує три типи тестів:
- Тести на антитіла: Шукають антитіла до ВІЛ у крові або ротовій рідині. Більшість експрес-тестів і домашніх тестів є тестами на антитіла.
- Тести на антиген/антитіла: Шукають як антитіла, так і антигени ВІЛ. Вони можуть виявити ВІЛ раніше, ніж тести лише на антитіла.
- Тести на нуклеїнові кислоти (ПЛР): Шукають сам вірус у крові. Це найдорожчі тести, але вони можуть виявити ВІЛ найраніше.
Час між зараженням ВІЛ і моментом, коли тест може його точно виявити, називається періодом вікна. Для більшості тестів це від 10 днів до 3 місяців.
Лікування ВІЛ
Хоча ліків від ВІЛ не існує, антиретровірусна терапія (АРТ) може контролювати вірус і допомагати запобігати передачі іншим. Люди, які приймають ліки від ВІЛ за призначенням, можуть досягти невизначуваного вірусного навантаження. Це означає, що кількість ВІЛ у їхній крові настільки низька, що її неможливо виявити стандартним тестом.
Невизначуване вірусне навантаження означає, що ти не можеш передати ВІЛ партнеру через секс. Це іноді називають Н=Н (Невизначуваний = Непередаваний).
Рекомендується починати лікування якомога швидше після встановлення діагнозу. Ліки від ВІЛ слід приймати строго за призначенням, щоб підтримувати невизначуване вірусне навантаження.
Профілактика ВІЛ
Ти можеш знизити ризик зараження ВІЛ:
- Лікування як профілактика (TasP / Н=Н): Люди з ВІЛ, які приймають антиретровірусну терапію за призначенням і підтримують невизначуване вірусне навантаження, не можуть передати ВІЛ під час сексу.
- PrEP: Доконтактна профілактика. Це періодичні або пролонговані ліки, які приймають ВІЛ-негативні люди для запобігання зараженню.
- PEP: Постконтактна профілактика. Це екстрені ліки, які необхідно почати приймати протягом 72 годин після можливого контакту.
- Використовуючи презервативи: Правильне та постійне використання презервативів знижує ризик ВІЛ, особливо коли PrEP або вірусна супресія недоступні.
- Уникаючи спільного використання голок: Ніколи не використовуй спільні голки, шприци або інше ін’єкційне обладнання.
- Проходячи тестування: Знання свого статусу та статусу партнера дозволяє своєчасно почати лікування.
ВІЛ і закон
Закони щодо розкриття ВІЛ-статусу відрізняються залежно від країни та регіону. У деяких місцях існують правові вимоги щодо розкриття інформації в певних обставинах. Оскільки закони змінюються, найкращим способом дізнатися про чинні норми є консультація з місцевими органами охорони здоров’я або надійною медичною організацією.
Як повідомити партнера?
Якщо у тебе ВІЛ, повідом про це теперішніх партнерів і всіх, з ким у тебе був секс за останні 6 місяців. Вони можуть навіть не підозрювати, що в них ВІЛ, тому їм теж варто пройти тестування.
TellYourPartner.com допоможе тобі надіслати анонімне повідомлення про ВІЛ: партнери дізнаються про можливий контакт з інфекцією, а твоє ім’я залишиться в таємниці.